"Життєвий шлях Героя України: майора Михайла Заремби"

"Спадщина героїв: як безсмертні душі оберігають Україну"

Editor1

Dec 31, 2023 - 01:00 Updated: Dec 31, 2023 - 01:11

"Життєвий шлях Героя України: майора Михайла Заремби"

ЮСУФ ІНАН - ІНТЕРВ'Ю

"Життєвий шлях Героя України: майора Михайла Заремби"

ВХІД

Україна платить ціну Будапештського меморандуму, підписаного в 1994 році.

Вторгнення Росії в Україну торкнулося не лише однієї країни. Це вплинуло на весь світ і на усіх людей.
Війна зруйнувала сім'ї, відібрала дітей у батька, лишила жінок без чоловіків.

Російська агресія занурила весь світ у хаос, принісши з собою біль, руйнування, економічну нестабільність та загрозу світової ядерної катастрофи.

Слова Мустафи Кемаля Ататюрка, засновника Турецької Республіки, «Мир удома, мир у світі» є посланням до всього людства.

Україна і Росія мають схожу і водночас відмінні культури та тісні родинні зв’язки. Населення України більш монолітне, Росії – розрізнене, що притаманне державам, які за своєю суттю являються імперіями.

Росії веде війну, спрямовану на знищення населення України, нові території агресору не потрібні.

Росія зробила велику помилку, за яку вона буде розплачуватися століттями.

Україна довірилася Росії. На території України після розпаду СССР знаходився третій за розміром ядерний арсенал у світі після США і Росії.

Ядерну зброю, яка була в її руках, Україна передала Росії за єдиний підпис. Саме з того дня, за свою недалекоглядну та довірливу політику Україна розплачується.

У новині Euro News від 30.11.2018 розповідається, як готувалася інфраструктура російського вторгнення.

Російсько-українська напруга в морських акваторіях призвела до того, що Будапештський меморандум 1994 року знову вийшов на перший план.

ФОТО: В Україні залишилася ядерна зброя

25 років тому Україна була третьою за потужністю ядерною державою у світі. Завдяки радянській спадщині тут було розміщено 170 міжконтинентальних балістичних ракет і десятки бомбардувальників, а також більше ядерної зброї, ніж Британія, Франція та Китай разом узяті. За угодою з США Україні було сплачено компенсацію в 500 мільйонів доларів, а також було забезпечено передачу 5 тисяч одиниць ядерної зброї до Росії, демонтовану та знешкоджену там.

Київ відмовився від цього жахливого арсеналу в 1994 році в обмін на гроші США та обіцянку Росії

поважати суверенітет та існуючі кордони України, утримуватися від загрози силою чи її використання, запевняючи, що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України.
Подібні угоди були укладені щодо залишків ядерної зброї у Білорусі та Казахстані.

Однак після того, як російські ВМС відкрили вогонь і захопили кораблі ВМС України, почалися розмови про те, що цю угоду було порушено, і що США та Європа повинні вжити додаткових заходів для захисту України у відповідь.

Українська держава також має побачити політичні помилки, яких вона зробила в минулому...

Український народ чинить опір.

Герої України протистоять...

Герої, які загинули в українсько-російській війні, не зникли безслідно, вони немов промовляють: «Ми не вмерли, ми на іншому завданні».

У турецькій та ісламській культурі є ранг «мучеництва».
Згідно з ісламським віруванням, мученики не вмирають...
У Корані: «Не кажіть, що вбиті на шляху Аллаха мертві. Ні, вони живі, але ви не знаєте». Сказано.

Розповідають родини загиблих в українській війні героїв;
Герої уві сні сказали своїм рідним: «Ми не мертві, ми на іншому завданні»...

Герої не вмирають...

Вони живі, проте невидимі для нас

Невидима небесна армія України, яка стоїть на сторожі її майбутнього

Починаємо публікувати наше інтерв’ю з Наталією Зарембою - дружиною загиблого на українській війні льотчика – героя, майора Михайла Ігоровича Заремби.

ЮСУФ ІНАН

Журналіст - Письменник

Головний редактор

ЮСУФ ІНАН - Розкажіть, будь ласка, про себе та свого чоловіка Михайла.

Наталія Заремба-Кунка - Моє ім’я - Наталія Заремба, я дружина Михайла Ігоровича Заремби, який героїчно загинув захищаючи нашу державу.

Михайло – офіцер Військово-морських сил Збройних сил України. Родом він з с. Жуличі, що на Львівщини. Стати військовим льотчиком мріяв з дитинства. Полюбляв спостерігати за гвинтокрилами, які часто пролітали над його будинком.

Михайло був люблячою, вихованою, впевненою, розумною та дуже рішучою людиною. Коли він дуже чогось хотів, то обов’язково досягав своєї мети. Лише з ним я відчувала себе потрібною та у цілковитій безпеці.

Михайло навчався у Харківському національному університеті Повітряних Сил. У 2010 році закінчив даний ВУЗ та пішов служити льотчиком-штурманом у в/ч А1100, що на той час базувалася у смт. Новофедорівка, АР Крим.

ЮСУФ ІНАН - Як ви познайомилися зі своїм чоловіком?

Наталія Заремба-Кунка - Познайомилися ми ще у школі. Михайло тоді навчався у 9-му класі, а я - лише у 5-му. Наші стосунки почалися, коли Михайло вчився на першому курсі льотного університету. Він саме приїхав додому на канікули, і ми зустрілися на дні народженні нашої спільної знайомої. Перед від’їздом у Харків запропонував зустрічатися…як сьогодні пам’ятаю запитав « Ти точно впевнена…?» напевно розумів відповідальність та ризик через обрану професію, розумів, що стосунки на відстані це теж не просто. Але ми справилися…

ЮСУФ ІНАН - Як ви одружилися?

Наталія Заремба-Кунка - У 2013 році ми розписалися у Криму, а через місяць обвінчалися. Я переїхала до Михайло до Криму, де він проходив службу.

ЮСУФ ІНАН - Розкажіть про своїх дітей?

Наталія Заремба-Кунка - У нас два чудових синочка – Ілля 7 років та Андрійко 4 років. Чоловік дуже хотів сина. Він дуже сильно їх любив та оберігав.

ЮСУФ ІНАН - Ви розпочали кампанію за присвоєння своєму чоловікові звання Героя України. Чому важливо отримати це звання? Вашого чоловіка українці вже і так вважають Героєм України.

Наталія Заремба-Кунка - Про звання Героя України вперше заговорив одногрупник чоловіка ще на похороні. Сказав, що Михайло Герой і ми повинні обов’язково відстоювати це звання. Тоді мені було зовсім не до того…біль був таким сильним, що нічого не хотілося більше. Пізніше, поспілкувавшись з його побратимами, ми спільно вирішили створити петицію. Таку відповідальність на себе взяли його одногрупники, військові льотчики. Стверджуючи, що Михайло один із справжніх Героїв, який виконував завдання у справжньому пеклі. Нажаль, мало хто по справжньому цінує та розуміє важливість українських льотчиків!

«Увесь екіпаж полетів на виконання надзвичайно важливого та ризикованого завдання. Вони усі достойні високої пошани та заслуговують звання Героїв!»

Ніхто і ніщо не замінить мені коханого чоловіка, а дітям люблячого батька. Єдине про що я прошу, за що борюся – це пам'ять про нього. Він віддав своє життя за Україну, за кожного з нас. А людина жива, доки жива пам'ять про неї.

Тому я прошу допомоги кожного громадянина України підтримати петицію про посмертне присвоєння звання Героя України моєму чоловікові. Для мене важливо, щоб діти знали, що їх тато Герой! Підписавши петицію, ви вшануєте пам'ять полеглого захисника Михайла Заремби!

Я глибоко вражена підтримкою людей, не лише рідних, друзів, а зовсім не знайомих та чужих мені людей. Ви неймовірні. Дякую вам за розуміння та співпереживання.

ЮСУФ ІНАН - Де раніше служив ваш чоловік?

Наталія Заремба-Кунка - Як я вже казала, Михайло навчався у Харківському національному університеті Повітряних Сил. У 2010 році закінчив ВУЗ та пішов служити льотчиком-штурманом у в/ч А1100, що на той час базувалася у смт. Новофедорівка, АР Крим.

ЮСУФ ІНАН - Ви сказали, що приїхали з Криму? На якій посаді в Криму був ваш чоловік?

Наталія Заремба-Кунка - Так, певний період ми жили у Криму. На той час чоловік був на посаді командира вертольоту вертолітного загону вертолітної ескадрильї.

ЮСУФ ІНАН - Ви приїхали до Миколаєва через окупацію Криму? Чи можете ви розповісти про цей?

Наталія Заремба-Кунка - Із початком агресії рф Михайло не зрадив присязі та у березні 2014 року, у складі 10-ї Морської авіаційної бригади, вийшов із тимчасово окупованого Криму на материкову Україну, а саме в м. Миколаїв.

ЮСУФ ІНАН - Ваш чоловік, очікував, що Росія вторгнеться в Україну?

Наталія Заремба-Кунка - На початку лютого Михайло проходив навчання у Англії, і вже тоді сказав, що щось дуже не спокійно на сході, що щось насувається. Коли повернувся, то все частіше це повторював. Михайло і дітям пояснював можливу ситуацію, щоб в разі чогось вони не панікували…Я думаю, що він розумів, що наступ неминучий.

ЮСУФ ІНАН - Що ви відчували, коли 24 лютого 2022 року почалося російське вторгнення?

Наталія Заремба-Кунка - Я ніколи не забуду той ранок…страх, тривога, переживання, невідомість, нерозуміння що буде…Я була така щаслива, коли вперше після ракетних ударів по аеродрому Михало подзвонив…

ЮСУФ ІНАН - Чим займався ваш чоловік Михайло Ігорович Заремба, коли почалося російське вторгнення?

Наталія Заремба-Кунка - Михайло вступив в лави Збройних сил України у 2006 році. На момент російського вторгнення перебував на службі у м. Миколаїв.

ЮСУФ ІНАН - У якій родині ріс ваш чоловік?

Наталія Заремба-Кунка - Михайло народився 19 листопада 1987 року в с. Жуличі, що на Львівщині. Він зростав у люблячій родині, яка цінувала українські традиції. Його батько - Заремба Ігор Михайлович та мати – Заремба Оксана Ярославівна вклали серце і душу у виховання свого сина. Вони прищепили йому любов до своєї Батьківщини, любов і повагу до ближніх. І що важливо, вони вірили в безмежні сили свого сина.

ЮСУФ ІНАН - Про що говорив ваш чоловік перед війною?

Наталія Заремба-Кунка - Десь за тиждень чи два до повномасштабного наступу чоловік готував нас до цього, пояснював дітям можливу ситуацію, щоб в разі чогось вони не панікували. Ми підготували тривожну валізу. Він дуже переживав за нас, тому наполягав щоб я з дітьми поїхала до батьків у Львівську область. Думали тиждень, другий побудемо і повернемося…но сталося найстрашніше…24.02 десь біля 1 год ночі чоловік подзвонив і сказав, що їх підняли по тривозі, а вже о 4 год сказав «Почалося…!!!».

ЮСУФ ІНАН - Чи відчував він, що може загинути в бою?

Наталія Заремба-Кунка - Михайло не був оптимістом в цій війні...він казав, що скоро вона точно не закінчиться, що треба максимально бути готовим до всього. Я не хотіла в це вірити, але він своєї думки не змінював і в який раз переконуюся, що він був правий. Але жодного разу ми навіть не починали розмов про те, що він може загинути. Я завжди відганяла від себе такі думки і молила Бога, щоб завжди оберігав мого чоловіка та весь екіпаж.

ЮСУФ ІНАН - Які настанови давав ваш чоловік?

Наталія Заремба-Кунка - Він боровся за волю і незалежність нашої України. Його бажання, щоб наші діти мали майбутнє. Наполягав щоб ми виїхали за кордон, задля нашої безпеки. Але я не могла поїхати і залишити його самого.

ЮСУФ ІНАН - Як ви дізналися про мученицьку смерть Михайла?

Наталія Заремба-Кунка - З чоловіком ми були на зв'язку кожного дня. Я не знаходила собі місця поки не почую його голос. Так з ранку він написав, що все добре, збираються на виліт. Ніякого передчуття чогось поганого у мене не було. Я побажала йому гарного, безпечного дня. Того дня ми з батьком чоловіка обирали велосипед старшому синові. А я звикла радитись із приводу таких покупок. Уперше занепокоїлась, коли почала скидати йому фотографії велосипедів і не було жодної реакції. Він ніколи надовго не зникав. Завжди знаходив час набрати, хоч на кілька секунд. Цілий день намагалась додзвонитись, писала, почала шукати контакти екіпажу. Стало страшно, як ніколи в житті. Лише увечері я додзвонилася до його товариша, який мені повідомив, що їх вертоліт збила ворожа ракета...

ЮСУФ ІНАН - Що ви відчували в той момент?

Наталія Заремба-Кунка - Я відмовлялася вірити, не хотіла навіть чути про це. Такого не могло статися, не з моїм чоловіком... Я завжди розуміла усі ризики, але чомусь була впевнена, що все буде добре. Я кожного дня просила Бога, усі небесні сили, щоб оберігали його.

ЮСУФ ІНАН - Як діти сприйняли смерть батька? Коли вони про це дізналися?

Наталія Заремба-Кунка - Коли я отримала сумну звістку, діти були поруч і все чули, не було сенсу, тай я не могла приховувати свій стан. Старший син одразу побіг в сльозах. Досі часто запитує «Чому саме тато туди летів? Хіба не можна було не летіти?!» Молодший син ще не до кінця все розуміє….Але часто повторює «Мені так сумно без тата, я хочу щоб він був з нами!» Всім каже, що його тато на небі....Мені так важко і боляче дивитися як вони сумують та плачуть. Нам так не вистачає його.

ЮСУФ ІНАН - Як відреагували ви та родина вашого чоловіка?

Наталія Заремба-Кунка - Було повне нерозуміння, розпач, біль і багато сліз. Ми всі до останнього відмовлялися вірити в те, що сталося. Що і як далі…?! Розум ніби розуміє, а серце не хоче цей факт приймати.

ЮСУФ ІНАН - На якому цвинтарі похований ваш чоловік Заремба Михайло Ігорович?

Наталія Заремба-Кунка - 12 травня відбулося прощання з моїм чоловіком, льотчиком Михайлом Зарембою. Йому віддали останні військові почесті на землі та у небі. Побратими зробили прощальні 3 круга вертольотом, прощаючись з пілотом, що назавжди пішов у небо. Поховали його у рідному селі Жуличі.

ЮСУФ ІНАН - Що ви пережили після смерті вашого чоловіка?

Наталія Заремба-Кунка - Дата 7 травня 2022 року назавжди змінила моє життя. Смерть чоловіка стала справжнім шоком, від якого важко оговтатися. Усвідомлення горя приходить кожного дня. Воно настає, коли я чекаю дзвінка, а чоловік не дзвонить, не відповідає на мої дзвінки, коли чекаю від нього поради і підтримки, а її нема, коли він так потрібний синам. Майже щовечора я засинаю зі сльозами, а вранці дивлюся на наше спільне сімейне фото. Минуло майже 9 місяців , а мені досі здається, що все сталося тільки вчора.

ЮСУФ ІНАН - Ви бачили сон до або після смерті вашого чоловіка?

Наталія Заремба-Кунка - Сни до смерті чоловіка були радісні. Якогось віщого сну попередження не було. Після смерті чоловік часто приходить у снах. В одному із них чоловік казав, що вони всі живі, що так мало бути….

ЮСУФ ІНАН - Ви чекали російського вторгнення?

Наталія Заремба-Кунка - Ми обговорювали це з чоловіком. Але до останнього моменту я відмовлялася вірити, що почнеться повномасштабна війна. На відміну від чоловіка…

ЮСУФ ІНАН - Ваш чоловік вам щось говорив про це?

Наталія Заремба-Кунка - Він казав, що війна скоро точно не закінчиться, що треба максимально бути готовим до всього. Навіть, якщо все закінчиться, то через деякий час все може повторитися знову. Будучи сусідом країни терорист треба бути готовим до всього.

ЮСУФ ІНАН - Де ви зараз проживаєте?

Наталія Заремба-Кунка - На даний час я з дітьми проживаю у своїх батьків на Львівщині. Це також поруч з місцем де виріс і похований мій чоловік. Ми часто ходимо на могилу провідати його.

ЮСУФ ІНАН - Скільки солдатів загинуло разом з вашим чоловіком?

Наталія Заремба-Кунка - Ще на початку боротьби за Зміїний українська розвідка повідомляла, що острів має стратегічне значення, за нього боротимуться до кінця. 7 травня 2022 року, для виконання надскладного завдання зі звільнення острова Зміїний, було вирішено відправити екіпаж Мі-14 під керівництвом двох досвідчених командирів. Серед них був мій чоловік Михайло Заремба. Вертоліт був збитий ворожою ракетою, весь екіпаж загинув.

ЮСУФ ІНАН - Ви продовжуєте спілкуватися з друзями чоловіка?

Наталія Заремба-Кунка - Так, в нас було багато спільних друзів з якими я досі спілкуюся. До мене телефонують, пишуть його побратими, однокурсники, намагаються підтримати та допомогти пережити горе. Я дуже ціную їхню підтримку.

ЮСУФ ІНАН - Хтось із друзів вашого чоловіка загинув у цій війні?

Наталія Заремба-Кунка - Нажаль так. Михайла найбільше підкошували навіть не ночівлі в полі чи ракетні удари, а саме втрата друзів.

ЮСУФ ІНАН - Чого ви хочете від президента України, пана Зеленського?

Наталія Заремба-Кунка - До Президента України я звертаюся з проханням достойно вшанувати подвиги справжніх патріотів, захисників своєї Батьківщини. Вони стали на захист своєї країни, свого народу, на захист кожного з нас, і ціною власного життя довели, що вони достойні звання Героя України!

ЮСУФ ІНАН - Що ви думаєте, коли дивитеся на минуле?

Наталія Заремба-Кунка - Хочу прожити все знову і знову…більше часу проводити з чоловіком і дітьми. Не марнувати час на непотрібні речі. Життєві цінності зараз набули зовсім іншого смислу.

ЮСУФ ІНАН - Ви почуваєте себе дружиною Героя?

Наталія Заремба-Кунка - Я дякую Богу за мого чоловіка! Дякую батькам за сина! Дякую чоловіку за наших дітей! Я горда бути дружиною Михайла, адже він справжній захисник не лише нашої сім’ї, а й всієї держави.

ЮСУФ ІНАН - У вас є повідомлення президенту росії путіну?

Наталія Заремба-Кунка - Повідомлення до путіна в українського народу єдине – припинити свої терористичні дії та вивести свої війська з всієї території України!!!

ЮСУФ ІНАН - У вас є повідомлення для народу росії?

Наталія Заремба-Кунка - Кожен житель росії є співучасником тих масштабних злочинів, скоєних на території нашої держави. У ваших інтересах зупинити цю безглузду війну.

ЮСУФ ІНАН - Що б ви хотіли сказати світовим лідерам?

Наталія Заремба-Кунка - Варварство РФ не знає меж. Наші міста, люди під постійними обстрілами, ми не знаємо чи у нас наступить завтра! Цьому терору не місце у ХХІ столітті. Україні потрібно більше зброї, щоб перемогти це зло.

ЮСУФ ІНАН - У вас є повідомлення для США та країн ЄС, які допомагають Україні?

Наталія Заремба-Кунка - Ми вдячні їм за підтримку України у боротьбі проти російської агресії. Просимо не зволікати, а діяти рішуче. Допомогти Україні сьогодні - тим самим врятувати світ завтра!!!

ЮСУФ ІНАН - У вас є повідомлення для Туреччини, турецького народу та президента Ердогана?

Наталія Заремба-Кунка - Ще з початку війни Туреччина докладала багато зусиль, щоб привести сторони до переговорів. Але нажаль, Москві вірити не можна. В цьому вже переконався весь світ. Ми дякуємо вашій країні, вашому народу за розуміння та підтримку.

ЮСУФ ІНАН - У вас є повідомлення для матерів у всьому світі?

Наталія Заремба-Кунка - Спільна молитва матерів – це велика сила, любов, ніжність і захист.

Матері світу, давайте об’єднаємося в спільній молитві за наших дітей, бо чужих дітей не буває.

ЮСУФ ІНАН - Що ще ви можете розповісти про свого чоловіка?

Наталія Заремба-Кунка - Після анексій Криму Михайло долучився до боротьби із загарбниками в зоні проведення АТО. Був учасником миротворчої місії ООН у ДР Конго.

Щоб стати льотчиком мій чоловік мав велике бажання, яке в свою чергу допомогло здобути освіту, та мати наліт більш ніж 1000 годин, і все інше, чого вимагала від нього улюблена справа. Він став досвідченим льотчиком ІІ класу, добре знав свою техніку. Був відповідальним, вимогливим та справедливим. Робота льотчика дуже важка і відповідальна, вимагає постійного вдосконалення і максимальної концентрації . Завжди пов'язана з ризиком і у якій не має місця для помилок. Михайло знайшов своє покликання, справу всього свого життя. Я впевнена, що він зміг би досягнути ще більшого у сфері авіації. Він отримував задоволення від своєї роботи. Загинув у небі, яке так любив.