Історія лейтенанта Мізіна Віталія Олександровича, героя-ветерана України"

Україна вдячна цим героям!

Editor1

Dec 31, 2023 - 00:21 Updated: Dec 31, 2023 - 00:27

Історія лейтенанта Мізіна Віталія Олександровича, героя-ветерана України"

ЮСУФ ІНАН - ІНТЕРВ'Ю

Історія лейтенанта Мізіна Віталія Олександровича, героя-ветерана України"

Отримане інтерв’ю з Юлією Мізіною, дружиною героя-ветерана України, проливає світло на вражаючу історію життя та боротьби її чоловіка, лейтенанта Мізіна Віталія Олександровича. Це не просто оповідь про військові події, але й про сімейні зв’язки, надію та силу в умовах важких випробувань.

Мізін Віталій Олександрович — командир взводу артилерійської батареї, став жертвою воєнного конфлікту після того, як на його військову одиницю було скоєно ракетний удар, в результаті якого жоден з його солдатів не вижив. Віталій серйозно поранений і зачинений у підвалі, де і вижив завдяки своїм внутрішнім силам та впертості.

Після подій трагедії, Юлія Мізіна та їхні діти пережили важкий час очікування та боротьби за життя Віталія. Завдяки неймовірній підтримці та допомозі людей, вони вижили цю випробування. Лікування Віталія відбувається в Фінляндії, де він отримує необхідну підтримку та допомогу.

Юлія описує свою родину як єдине ціле, де кожен день — це командна робота для підтримки один одного. Її сини, Іван та Данило, стають її опорою в цей важкий час, а Юлія — надією та силою для Віталія.

Це інтерв’ю відкриває не лише історію героїзму у бою, а й силу людського духу та непереможність сімейних зв’язків у найскладніших обставинах.

Наше інтерв'ю з Юлією Мізіною, дружиною героя-ветерана України:

ЮСУФ ІНАН - Юлія Мізіна можна познайомитися? Не могли б ви представитися?

Юлія Мізіна - Мене звати Юлія, мені майже 31 рік. Я мама двох синів та дружина сталевого чоловіка Віталія, по професії - психолог!

ЮСУФ ІНАН - Розкажіть про свого чоловіка Мізіна Віталія Олександровича?

Юлія Мізіна - Мій чоловік - лейтенант та командир взводу артилерійської батареї першого гаубичного самохідного артилерійського дивізіону. До війни він виготовляв меблі та деякий час працював таксистом.

ЮСУФ ІНАН - Яку посаду займав ваш чоловік у Збройних силах України?

Юлія Мізіна - Найголовнішим обов‘язком в збройних силах України було навчити своїх людей в батареї та підготувати до військових дій! Налаштувати їх побут та організувати все для виходу на бойову позицію! Але за деякий час до цього в їхню казарму прилетіла вбивча ракета і не одна…На привеликий жаль, ніхто із його взводу не вижив…це дуже боляче і важко! Кожну ніч мій чоловік закриває очі і бачить той жах, що там відбувався…Пройшов майже рік з тої трагедії, а в нього перед очима все, як зараз, крики його солдатів, вогонь, який обпікав його, спалахи…

ЮСУФ ІНАН - Коли і як він був поранений?

Юлія Мізіна - Це все сталося 17.05.2022 о 3:00 ночі. Всі відпочивали та навіть не встигли зреагувати на сигнал повітряної тривоги…

Мій чоловік розказував, що його щось розбудило(наче якийсь поклик) і за секунду він відчув, як на нього сипляться камінчики…І тут же він з ліжком провалився у підвал і там намагався вибратись зі спального мішка, зняти з себе весь одяг, тому що він побачив вогонь!

Він вже розумів, що вогонь прийде до нього. Так і сталося.. Він намагався знайти місце в цьому завалі каміння, де б був доступ до повітря - це його врятувало! Він сів під бетонною плитою, яка трималась на залізному ліжку і дихав повітрям, що надходило. Але вогонь підібрався та обпікав все його тіло…

Насправді, я не знаю, як же можна було витримати таку біль, коли в тебе згорає половина тіла. Його права рука та нога згоріли так, що в лікарні, куди його відвезли, боялись перекладати на ліжко, тому що кістки могли розсипатись…

Це просто неможливо…Його голова обгоріла до скальпа…Згоріли декілька ребер…

Коли мій чоловік вже не міг терпіти цю біль, він попросив Господа, щоб все це швидше скінчилось…!

І ви не повірите! В цю мить на нього полилась вода

Рятувальники почали гасити пожежу! І у Віталія з‘явилась надія, що він буде врятований!

Коли його витягли звідти, він ще зміг назвати мій номер телефону та моє ім‘я. І все, він втратив свідомість на довгих 5 днів.

ЮСУФ ІНАН - Розкажіть про процес лікування та реабілітації?

Юлія Мізіна - Коли я почула це у слухавці телефону, я була вдома сама з нашими хлопчиками!

Старшому синові було тоді ще 7 років, а меншому - лише 2 місяці. Два дні я ще залишалась вдома та кожну годину телефонувала до госпіталю.

Лікарі сумним голосом відповідали, що він має стан вкрай важкий, нестабільний. І коли в кінці другого дня я подзвонила і вони сказали, що його стан ще більше погіршився, в мене сталася істерика, я кричала та плакала на весь будинок, я дуже сильно злякалась, що ми його втратимо. І в той вечір я з двома дітьми та моєю мамою вирішили їхати до столиці України - Києву, де знаходився мій чоловік!

Я їхала туди не знаючи, де ми зможемо жити та як ми вирішимо всі проблеми! Але я знала, що ми маємо бути біля нього! На своїй сторінці Instagram я виклала інформацію про нашу трагедію та попросила допомоги у всіх, хто може нам допомогти з житлом!

Добрі люди нам надали безкоштовно квартиру, де ми жили! Кожного дня ми з дітьми були в лікарні нашого тата!

Мене пускали в палату на декілька годин!

Я була безмежно щаслива бачити його живим! Але як боляче було дивитись на його страждання…

Було дуже довго страшно, і лиш через 4 місяці, нам сказали, що все позаду, він вирвався з лап смерті!!

ЮСУФ ІНАН - В якій країні проходить лікування ваш чоловік?

Юлія Мізіна - Зараз ми знаходимося на лікуванні у Фінляндії. Дякую країні, лікарям, які врятували його та за хороше ставлення до всієї нашої сім‘ї! Нам всі допомагають та ми маємо все необхідне тут!

Багато людей бажають нас підтримати та допомогти нам! Ми дуже вдячні за все!

ЮСУФ ІНАН - Як ви познайомилися зі своїм чоловіком?

Юлія Мізіна - В Україні ми жили в місті Черкаси! Любили подорожувати, багато гуляли разом! Кожні вихідні їздили до лісу, на пляж, на природу! Намагались провести якомога більше часу разом!

А взагалі, разом ми вже 11 років! Ще у 2012 році ми зустрілись на пікніку наших спільних друзів і більше не розлучались! Віталій гарно та наполегливо залицявся до мене! Дарував квіти! А потім ми почали разом жити в гуртожитку, тому що ми були студентами!

На 5 курсі навчання ми дізналися, що я вагітна! Ми одружились! Наш перший син - Іван, для нас наше серце та наша опора! Завжди був таким мудрим, хоч і маленьким! А тепер, коли ми маємо і нашого Данилка, зараз йому майже рік! Наш Іван в усьому нам допомагає! Він зараз - «татові руки»!

Все, що вдома є чоловічою роботою - те робить Іван, а тато розказує як це робити! А також, турбується про мене, коли я втомлена і хочу відпочити!

ЮСУФ ІНАН - Чи могли б ви розповісти нам про свою родину?

Юлія Мізіна - Взагалі, наша сім‘я - це команда! Разом ми сила!

Я завжди налаштовувала своїх хлопців на мир та взаємодію без криків і сварок!

Що найрідніших крім нас немає у світі!

Ми такі єдині один у одного! Тому ми так відчуваємо підтримку і родинну силу!

Я дуже люблю свого чоловіка і довіряю йому в будь якій ситуації!

А коли йому знадобилась така допомога та підтримка - я взяла на себе всю відповідальність, якби це не було важко…це було необхідно!

Я знала, що

ЮСУФ ІНАН - Ваш чоловік у лікарні, у вас двоє дітей. Що ви пережили?

Юлія Мізіна - наше майбутнє в наших руках! Мої сили активізувались та пів року я була як сталева леді!

В мене нічого не боліло, я була активна та заряджена за нас усіх!

Я сама не знала, де в мене беруться ті сили!

Весь час я кормлю грудним молоком нашого малюка!

Хоча я багато часу проводила біля чоловіка у лікарні, моя мама залишалась завжди з дітьми та годувала малюка моїми запасами зцідженого молока!

Так, після виснажливого дня, вночі я зціджувала молоко та заморожувала!

Перші місяці, коли ми були ще в Україні, моя мама і наші сини постійно чекали мене біля лікарні на вулиці, це було літо…

Пізно ввечері ми їхали на квартиру.

Так ми жили тоді!

ЮСУФ ІНАН - Як ви покриваєте витрати на лікування?

Юлія Мізіна - Всі мої знайомі, які дізнавались про нашу ситуацію, просили номер моєї карти та допомагали фінансово !

Деякі люди просили адресу клініки, де був чоловік і прямо туди приносили мені гроші, новий одяг для дітей, старшому сину - самокат, для меншого - коляску та іграшки!

Люди неймовірно нас підтримали!

Ось, мабудь, звідки в мене є сили!

Тому що ми ніколи не залишались самі з бідою сам на сам!

ЮСУФ ІНАН - Що зробила українська держава?

Юлія Мізіна - Наша держава розглянула справу мого чоловіка та відправила нас до Фінляндії на лікування! Фонд Future for Ukraine допоміг нашій сім‘ї поїхати разом з Віталієм, взявши на себе організацію та оплату поїздки!

ЮСУФ ІНАН - Яку допомогу пропонує вам ваша країна проживання?

Юлія Мізіна - Фінляндія прийняла мого чоловіка на правах громадянина Фінляндії до себе в клініку та забезпечила абсолютно усім необхідним!

Ми тут на правах біженців. Нам дали квартиру для проживання!

Ми щасливі бути разом! Ми дякуємо всім, хто з нами в нашому житті!

Хто молиться з нами, хто поруч, хто далеко, але думками з нами! Дякую лікарям, які з повагою відносяться, надають найкраще лікування та разом з нами жартують і посміхаються!

ЮСУФ ІНАН - Що ви думаєте про Туреччину?

Юлія Мізіна - Там, де ми зараз проживаємо є декілька жінок з дітьми, які поїхали з Туреччини внаслідок землетрусу…

Це не просто трагедія, це національна жалоба та страх.

Мені болить за всіх, хто опинився там, під завалами…

тому що мій чоловік так само 17.05.2022 був під завалами, ще в полум‘ї.

Мені дуже болить за кожну маму, дитину, старих і молодих! За зруйновані сім‘ї, життя…

Хай Господь пошле вам благословіння на спасіння та благополучне життя!

Для нашого українського народу хочу побажати того самого!

ЮСУФ ІНАН - Що ви думаєте про цей процес?

Юлія Мізіна - Але ще додати мир та спокій на нашій землі!

Україна не хотіла забирати нічиї території!

Ми були щасливі на свої землі та прагнули удосконалювати, реформувати та будувати нашу Україну!

Наш президент Володимир Олександрович Зеленський був на правильному шляху! І в нас це виходить і зараз!

Але мільйони людей, мирних людей гинуть від російських ракет…

Мільйони сімей вже ніколи не побачать своїх рідних…

все лиш через те, що путіну хочеться ще шматок території(( Навіщо, організувати свої утопічні мрії?!

Краще за ті гроші, що йдуть на обстріли України, відбудували свою країну…

Але ж ні!

Жадність їх погубить!

Це парадокс, але в нас є родичі в росії, які говорять, що ми самі винні, що в нас війна! Треба було спокійно віддати те, що їм захотілось і нічого такого б не було.

Тож треба з великою обережністю відноситись до своїх сусідів, ніколи не знаєш, що той утне!